Ні для кого не секрет, що екранізація книг не завжди бувають успішними. Справді, таких робіт, які могли б повністю занурити нас у світ книги від і до - мало. Наприклад, нещодавно був період, коли екранізації по Стівену Кінгу випускали одну за одною. Сказати, що це було добре та здорово, просто не можу.
Слава Богу, автор про якого ми сьогодні поговоримо, з цим проблем немає. Ну, майже ні. Ніл Гейман - геніальний автор, сценарист, володар більш як двадцяти престижних нагород. Багато його робіт були екранізовані, і майже всі – більш ніж успішно. Виділити лише останніх — «Американські Боги» та «Блазі Знамення», після яких Гейман став більш ніж відомим у всьому світі. Чому я почав говорити саме про нього, або про що йтиметься? - Запитайте ви. Гейман, немов якийсь феномен, про який начебто всі знають, але тільки через час і певні поступи у вигляді екранізацій починають їм захоплюватися. Всі його роботи настільки геніальні, цікаві та повчальні, що підходять багатьом, а подаються у вигляді чергової казки, чи то книги для дорослих чи для дітей. Мова не піде про «Американські Бога» або ті ж «Благі Знамення». Я хочу, щоб ви глянули на роботу, яка свого роду була відправною точкою. Одним з тих найтаємніших інгредієнтів, які додавалися до подальших його робіт. Сідайте зручніше, адже я вас запрошую поринути в неймовірний світ снів. Перед нами історія “The Sandman”.
2-го липня 2019-го року Ніл Гейман у своєму твіттері повідомив, що на потоковому сервісі Netflix буде випущений серіал за цим твором. Саме тому мій вступ був про екранізацію. Але є одне але". The Sandman - робота складна, перенести її нелегко, спроби вже були і неодноразові. У чому складність? Якщо ви читали, або хоча б дивилися «Американських Богів», то розумієте скільки там було фольклору, сюрреалізму, філософії та найголовніше не поганого сюжету, але при перегляді та читанні цього всього історія сприймається маренням, поганим сном. Так ось у Sandman цього в десятки разів більше. Сюжет сплетений купою ниток, сюрреалізм та ірраціональність просто панують протягом десяти томів, а найголовніше, як сказав один із оглядачів: «The Sandman – комікс для розумних». Це справді розумний, глибокий і досить філософський епос, але, на жаль, не для всіх.
Найцікавіше те, що зав'язка насправді не нова і проста, а все, що нас чекає далі — заплутано і вимагає повної уваги та занурення. Починається все з того, що не зовсім добрі люди робили якийсь обряд, щоб полонити ту саму смерть, але в результаті все йде не за планом і вони звільняють з 70-річного ув'язнення бога сну Морфея. Сам він втратив своє власне царство і власне сили. Далі все крутиться, щоб усе стало на свої місця, як і було. Плюс додайте сімейні стосунки та тему протистояння. І все це, а точніше більшість твору, подається як щось повне сюрреалізму, але водночас це реальні події, які є, були чи будуть. Світ снів це окрема тема, у якій є своя логіка і купа тоненьких ниточок, що пов'язують одне з іншим. Тому іноді справді губишся у тому, що відбувається. Адже ще сторінку тому був наш час, а зараз я перенісся в середні віки і читаю історію про персонажа, який засвітився кілька томів тому. Це одночасно круто, але водночас відлякує.
Ще хотілося б відзначити незвичну візуалізацію. Малюнки на висоті, за роботу бралися чудові художники. Найбільше тішить дизайн персонажів, які представлені в незвичайному амплуа, хоча деякі в той же час виглядають пафосно і звично, немов зроблено це було для якогось балансу. А Морфей зовсім схожий на самого Геймана.
The Sandman – складається з десяти абсолютно закінчених томів, тому поняття графічний роман тут більш ніж доречне. Крім основної серії є ще двадцять два спін-оффа, з якого хотілося б виділити нещодавно у нас вийшов «Ловці Снів», який є звичайним оповіданням з ілюстраціями Есітакі Амано.
Дмитро Лук'янов