Хочу познайомити вас із книгою, яка посіла почесне перше місце серед усіх прочитаних мною за 2018 рік, вирвавши перемогу з рук Лондона та хвацько обскакавши Паланіка та Кіза. З книгою, цитати з якої я знаю напам'ять.
"Тринадцята казка" - про що вона? Та про все: про добро і зло, любов і ненависть, чесність, брехню, вірність і зраду. Справжній букет із почуттів, які ближче до фіналу досягають апогею. Маргарет Лі - звичайнісінька молода дівчина, яка шалено любить книги. Вона може багато розповісти про людину, поглянувши на її книжкову полицю і оцінивши її поводження з друкованими виданнями.
Починається розповідь досить загадково. Маргарет отримує запрошення від відомої письменниці Види Вінтер написати її біографію. Героїня навіть не читала її книг, які досі вважала не заслуговує на увагу ширвжитком. З чого раптом однієї та найпопулярніших письменниць просити написати її біографію? Понад те, при особистому знайомстві Вида ставить ще кілька умов: лише з однієї історії щодня і запис лише під олівець, без диктофона. Згодом Маргарет вирішує погодитися. І ось тут почнеться найцікавіше.
Прочитавши понад п'ятдесят сторінок, ви навіть не приступаєте до основної сюжетної лінії - це природний відбір, щоб відсіяти всіх, хто не гідний дізнатися про таємницю тринадцятої казки. Таємницями просякнута вся книга, але про існування основної загадки дізнаєшся, лише дізнавшись про її розгадку. Цим мені й запам'яталося перше знайомство з Сеттерфілдом – вона не показувала наявність загадки до самого кінця, це був її козир у рукаві; вона терпляче чекала - настільки терпляче, що залишалося всього кілька десятків сторінок до кінця, перш ніж вона його показала, тим самим перевернувши мою свідомість. Цей козир змусив видавців більш ніж тридцяти країн світу випустити книгу, а у Великій Британії та США роман розійшовся мільйонними тиражами, зайнявши верхній рядок у рейтингу бестселерів "Нью-Йорк Таймс".
Шикарний дебют. Браво.
Євген Вишняков
