Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна (м'яка)

Книга присвячена надзвичайно важкій для аналізу темі — опис та порівняння двух головних диктаторів двадцятого століття. З моєї точки зору, подібна задача вимагає досить кропітливої роботи з історіографічними джерелами(навіть в рамках наукпоп книги), починаючи від документів, закінчуючи розповідями очевидців. На жаль, подібного ставлення до минулого у цій книзі ми не побачимо. А тепер більш детально: 1)Історик(не зовсім). Обгортка з написом "результат понад 30ти річного дослідження" одразу вводить в оману і створює ілюзію того, що аналізом займався академічний історик, який все своє життя присвятив створенню цілісної картини того, що ж відбувалось насправді у першій половині 20го століття. Однак, це не зовсім так. Лоуренс Ріс більше документаліст аніж історик. Його професійна задача, як на мене — подати вже всім відому інформацію у гарній обгортці. З чим він прекрасно справляється. Однак люди, які не прогулювали уроки всесвітньої та вітчизняної історії нічого нового в цій книзі не знайдуть. 2)"Оригінал? — А фіг тобі! Лови цитату". Одразу ж помічаєш велечезну кількість посилань на так звані "неопубліковані свідчення", що логічно, оскільки автор їздив по всій Європі, збираючи показання безпосередніх очевидців подій. Однак, ні сам автор, ні видавництво, ні редактори не надають жодного посилання на якийсь архів, де б можна було б ознайомитись із веріфікованим оригіналом цих інтерв'ю. Можна припустити, що такого архіву не існує. Якщо хочеш ознайомитись з джерелами, то передевляйся всі документалки. Дякую, але цим мали б займатись Ви. 3)Робота з джерелами. Це те, з чим кожний історик має справу в рамках своєї професійної діяльності. Знайти оригінальний документ, необхідну цитату, правильно трактувати в рамках принципу історизму і, звісно, давати посилання у своїх роботах. Шановний Лоуренс про таке, напевно, не чув. Показовий приклад: коли автор розповідає про стан здоров'я та захворювання Гітлера, він дає нам посилання на показання та медичні записки лікарів, що обслуговували німецького диктатора. Коли ж Ріс розповідає у наступному абзаці про захворювання психічного характеру, які були(на думку автора) у радянського тирана, жодних посилань нам не дають. Відповідно, автор просто розповсюджує чутки, які не мають під собою жодної матеріальної основи. І подібного в книзі дуже багато. 4)Цитування фейків. А ось це вже серйозно. На ст. 415 автор подає цитату радянського пропагандиста Іллі Еренбурга: "Червоноармійці. Німецькі жінки тепер ваші". Як ви могли здогадатись, ця цитата є фейком, яка розповсюджувалась нацистською пропагандою. І саме цікаве: наші! редактори це помітили, та зробили зноску. Але ж це тільки те, на що редакція звернула увагу. Скільки ще подібного мотлоху всунув у свою книгу шановний Лоуренс? На це питання зможуть відповісти хіба що фахіфці, зо займаються темою безпосередньо. Висновок: категорично не рекомендую цю книгу до читання нікому! Надзвичайно слабка робота, навіть в рамках наукпоп історії. Людина, яка знайома зі шкільною програмою історії(де і так досить поверхнево подають інформацію) нічого для себе нового не знайде. А ті, хто прогулювали, будуть введені в оману "прекрасним" підходом автора до написання книги. Читайте роботи практикуючих фахівців, які, як мінімум, знайомі з основами історичного аналізу. Так, доведеться прочитати більше, ніж 500 сторінкова книжка. Але картина минулого стане цілісною.

Книга присвячена надзвичайно важкій для аналізу темі — опис та порівняння двух головних диктаторів двадцятого століття. З моєї точки зору, подібна задача вимагає досить кропітливої роботи з історіографічними джерелами(навіть в рамках наукпоп книги), починаючи від документів, закінчуючи розповідями очевидців. На жаль, подібного ставлення до минулого у цій книзі ми не побачимо. А тепер більш детально: 1)Історик(не зовсім). Обгортка з написом "результат понад 30ти річного дослідження" одразу вводить в оману і створює ілюзію того, що аналізом займався академічний історик, який все своє життя присвятив створенню цілісної картини того, що ж відбувалось насправді у першій половині 20го століття. Однак, це не зовсім так. Лоуренс Ріс більше документаліст аніж історик. Його професійна задача, як на мене — подати вже всім відому інформацію у гарній обгортці. З чим він прекрасно справляється. Однак люди, які не прогулювали уроки всесвітньої та вітчизняної історії нічого нового в цій книзі не знайдуть. 2)"Оригінал? — А фіг тобі! Лови цитату". Одразу ж помічаєш велечезну кількість посилань на так звані "неопубліковані свідчення", що логічно, оскільки автор їздив по всій Європі, збираючи показання безпосередніх очевидців подій. Однак, ні сам автор, ні видавництво, ні редактори не надають жодного посилання на якийсь архів, де б можна було б ознайомитись із веріфікованим оригіналом цих інтерв'ю. Можна припустити, що такого архіву не існує. Якщо хочеш ознайомитись з джерелами, то передевляйся всі документалки. Дякую, але цим мали б займатись Ви. 3)Робота з джерелами. Це те, з чим кожний історик має справу в рамках своєї професійної діяльності. Знайти оригінальний документ, необхідну цитату, правильно трактувати в рамках принципу історизму і, звісно, давати посилання у своїх роботах. Шановний Лоуренс про таке, напевно, не чув. Показовий приклад: коли автор розповідає про стан здоров'я та захворювання Гітлера, він дає нам посилання на показання та медичні записки лікарів, що обслуговували німецького диктатора. Коли ж Ріс розповідає у наступному абзаці про захворювання психічного характеру, які були(на думку автора) у радянського тирана, жодних посилань нам не дають. Відповідно, автор просто розповсюджує чутки, які не мають під собою жодної матеріальної основи. І подібного в книзі дуже багато. 4)Цитування фейків. А ось це вже серйозно. На ст. 415 автор подає цитату радянського пропагандиста Іллі Еренбурга: "Червоноармійці. Німецькі жінки тепер ваші". Як ви могли здогадатись, ця цитата є фейком, яка розповсюджувалась нацистською пропагандою. І саме цікаве: наші! редактори це помітили, та зробили зноску. Але ж це тільки те, на що редакція звернула увагу. Скільки ще подібного мотлоху всунув у свою книгу шановний Лоуренс? На це питання зможуть відповісти хіба що фахіфці, зо займаються темою безпосередньо. Висновок: категорично не рекомендую цю книгу до читання нікому! Надзвичайно слабка робота, навіть в рамках наукпоп історії. Людина, яка знайома зі шкільною програмою історії(де і так досить поверхнево подають інформацію) нічого для себе нового не знайде. А ті, хто прогулювали, будуть введені в оману "прекрасним" підходом автора до написання книги. Читайте роботи практикуючих фахівців, які, як мінімум, знайомі з основами історичного аналізу. Так, доведеться прочитати більше, ніж 500 сторінкова книжка. Але картина минулого стане цілісною.