Серед великої кількості різноманітних книг та манг завжди знайдеться та, після якої ти почнеш по іншому дивитися на світ і своє життя. "Токійський гуль" і є тим самим твором.



Суї Ісіда виконав неймовірну роботу створюючи цю мангу. Усього було видано 14 томів з періоду 2011 по 2014, а пізніше світ побачив продовження під назвою "Токійський гуль: переродження". Багато людей дізналися про цей твір саме завдяки однойменному аніме, але, на жаль, екранізація була провальною. У зрівнянні з нею манга більш точніше розкриває головну проблему та сам сюжет.

На перший погляд, деяким людям початок історії може здатися банальним, але чи так це насправді? Головний герой Кен Канекі простий студент, який щодня чує розповіді про монстрів, яких прозвали "гулями". Він знає, що вони жорстокі, харчуються тільки плоттю, а по зовнішності їх майже неможливо відрізнити від простих людей.
 Одного дня, внаслідок нещасного випадку, Канекі потрапляє в госпіталь. Саме там його рятують від смерті, шляхом незаконної трансплантації органів одного з монстрів. На жаль, у наслідок цього хлопчина перетворюється в гібрида гуля і людини. Він сам стає тим, кого раніше так боявся. Кен розуміє, що йому більше ніколи не бути собою, як і його життя вже не буде колишнім.

Під час прочитання манги ми дізнаємося, що означає бути людиною, наскільки важлива сім’я, чи всі гулі насправді монстри і чи усі люди хороші.

Сам всесвіт "Токійського гуля" є дуже деталізованим. Мангака надихався творами інших авторів, такими як: "Деміан" Германа Гессе, "Перевтілення" Франца Кафки, "Девілмен" Го Нагай та "Паразит" Іваакі Хітоші. Головні герої та історії останніх трьох дуже скожі на Канекі. Усі вони в один момент перестають бути людьми, але не дивлячись на це не втрачають ті самі "людські" погляди на життя. Суї Ісіда також зсилається на арабську міфологію, саме там ми і можемо знайти більше інформації про створінь, яких ще до початку ісламу назвали "гулями". Також якщо уважно читати мангу, то можна помітити багато цікавих відсилок на книгу Льюїса Керрола "Аліса в Країні Чудес". По-перше, тема шахової дошки часто повторюється протягом усієї розповіді, ця деталь вказує нам на те, що усі герої це всього лише фігури або гравці. Ми часто спостерігаємо за тим, як персонажі постійно виділяють час на каву, замість так знайомого нам чаювання. Образ відомого білого кролика зображується в дівчині по імені Тоука. Її буквально називають "кроликом", а в битвах вона носить маску з його обличчям. Хочу також за
уважити, що Канекі відтворює Алісу: він як і дівчинка слідує за білим кроликом та вони обоє знаходяться між ворогуючими сторонами.

Починаючи знайомство з "Токійським гулем", я навіть не уявляла, що зустріну там таку велику кількість надзвичайно цікавих деталей. Звичайно їх неможливо помітити, якщо ви раніше не читали певні твори літератури, але, незважаючи на це, кожен зможе проникнутися історією та знайти щось важливе для себе. Суї Ісіда звернув увагу на багато різних філософських тем, тому я вважаю, що цю мангу можна назвати саме тим твором, який має прочитати кожен. Мені здається, що коли справа стосується мистецтва, неважливо яке у вас відношення до певної країни та її культури. Пам‘ятайте, якщо відкинути упередження, які існують у вашій голові, то ви обов‘язково знайдете для себе щось цікаве.