Історія, яка відома майже кожному поціновувачу літературного слова — «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері, зачарувала своєю глибиною та щирістю в 1943 році. Книга опинилась на полицях книгарень в скрутний час, та стала теплим промінцем для кожного читача. Згодом, в 1946 році книгу видали на французькій мові. Зіткнувшись із критикою та нерозумінням дорослих, малий Антуан де Сент-Екзюпері не здійснив мрію стати художником, натомість, він опанував професію льотчика та згодом письменника.

Иллюстрация

Насамперед, «Маленького принца» відносять до дитячої літератури, повчальної казки. «Був собі Маленький принц, і мешкав він на планеті, що була трохи більшою від нього самого, і йому дуже хотілося мати друга» — так описує своє перше враження льотчик, якому зустрівся в пустелі таємничий хлопчик.

Дитяча свідомість сприймає світ інакше, глибше та повністю через себе. Маленький принц постає перед нами уособленням такої свідомості, але із переживаннями дорослої людини. Зіткнувшись із непорозумінням із Трояндою, хлопчик вирішує покинути свою маленьку планету, та відправитись у подорож іншими планетами. Як каже Маленький принц: «…але я був ще молодий і не вмів любити».

Впродовж своєї втомливої подорожі, Маленький принц відвідує безліч планет, на яких мешкають різні люди: король, шанолюб, п’янчуга, ділок, ліхтарник, географ. Вони постають не просто героями дитячої казки, які повчають головного героя, а є прототипами дорослих, заглиблених у свої проблеми, настільки, що навколишній світ перестає існувати для них, переймаються лише собою. Алегоричні образи зрозуміти зможе тільки зріла особистість або та, яка стикалась із цими героями в повсякденному житті. Дитина так як і Маленький принц зможе зробити висновок: «Дивні вони якісь, ці дорослі».

Останньою планетою, яку відвідав Маленький принц, стала Земля. Мальовничі пейзажі, пустельні дороги, сади із безліччю троянд здивували хлопчика. Він сумував та палко бажав знайти собі друга, якого врешті решт зустрів: «Це був просто собі лис, такий же, як і сотні тисяч інших лисів. Та я зробив його своїм другом, і тепер він єдиний у всьому світі».

Слова Лиса спрямовані для дорослого читача: «Ось моя таємниця. Вона проста: добре бачить лише серце. Найголовнішого не побачити очима». Адже діти на інтуїтивному рівні чинять так. Якою не була б їхня іграшка, після численних ігор із нею, вони все-одно стискають її у своїх руках, відчуваючи серцем, що за цей час вона стала частинкою їхнього життя, будучи поряд у будь-який час.

Ще на початку книги, Антуан де Сент-Екзюпері присвячує цю історію своєму другові, а точніше тій дитині, якою він був. Впродовж всієї подорожі Маленького принца із читачем відстежується головна думка автора: «Адже всі дорослі були колись дітьми. (От тільки мало хто з них про це пам’ятає)».

Книга, яка потрапляє до рук в потрібний момент. Вірите ви чи ні? Зовсім не казкова оповідка для маленького читача, а глибока, в деякій мірі, важка у розумінні історія, яка спрямована на дорослого читача. Звісно, що прочитати може кожен, будь-якого віку, але осягнути її значну глибину зможе доросла особистість, яку зростив у собі Маленький принц.