Я прочитала немало книг, від яких стає тепло на душі, але з цією хочеться взяти олівець і виділяти кожну цитату, закарбовуючи її собі в пам’яті.
Ця книга – листи батька до доньки, яка загинула. В листах батько розповідає доньці про своє життя і дає такі важливі поради і думки, які треба було б всім згадувати щодня. Та й може, люди були б добріші. Батько намагається жити далі зі своєю дружиною ( мамою дівчини ) та друзями. Від них він дізнається безліч життєвих історій, від яких виносить уроки та думки. Проте, в його серці завжди на першому місці буде його донечка. Знаєте, читаючи цю книгу я знайшла відповіді на свої запитання, хоча й не думала, що знайду їх там. Такі прості істини, прості слова, які ми так часто пропускаємо повз себе. Може, треба хоч іноді зупинитися і вдуматися, подивитися глибше? Може, ці відповіді зовсім поряд, а ми їх не бачимо? Може, наше щастя десь зовсім поруч, де ми й не шукали? А може, і шукати не треба? Тому що нам так багато дано, а ми не цінуємо. Не бачимо. Не хочемо бачити. Ця книга, для людей, які втратили або ще не знайшли сенс життя, які шукають відповіді. Кожна сторінка нагадує про те, що те що ми шукаємо – десь поряд і що все найрідніше і найцінніше чекає нас вдома.
Ельчін Сафарлі – журналіст та письменник, який дуже влучно попадає у серце своїми важливими словами. Дякую, Вам, Ельчіне, за це.
«Віддавай те, що сам хочеш отримати» - слова, які я хочу нагадувати собі кожного дня. Та думаю, що багатьом людям треба замислитися над цим. Ми егоїсти, але хочемо аби всі були добрими і ласкавими до нас. То може, почнемо щось віддавати?..
Кравець Ксенія (с)
