Річард Метісон - людина, екранізацію книг якої бачив, напевно, кожен, але мало хто знає, що ці фільми зняті саме за його творами.
У 1998 році виходить одна з найгірших екранізацій, на мою скромну думку, - "Куди наводять мрії". Але потім, майже через 10 років, виходить одна з кращих - "Я - легенда". Як стверджує сам автор, ідея роману з'явилася в нього під враженням від фільму «Дракула», коли Метісон сказав собі: «А якщо замість одного вампіра їх буде цілий світ?!».
Перейдемо ближче до сюжету. Познайомтеся, наш головний герой Роберт Невілл - єдина людина, яка не заразилася хворобою, симптоми якої нагадують вампіризм. Живе він у добре захищеному будинку, навколо якого стоять пастки, і де горить яскраве світло, яке відлякує заражених. Щоночі поза межами світла прожекторів збирається натовп інфікованих. Виглянувши в око, Невілл може побачити як дві понівечені жінки пестять одна одну, намагаючись виманити його з дому, і він думає, що в місячному світлі в них навіть є щось прекрасне, сексуальне. Але серед усіх ревущих, кричучих, безглуздо блукаючих навколо будинку, є один особливий персонаж. Щоночі він приходить першим - єдиний, хто може говорити. Всю ніч він кричить одне слово: "Невілл". Але й без добрих новин не обійтися. Як тільки встає сонце, на вулицях стає порожньо і тихо, всі істоти лягають у сплячку в темних куточках міста.
Самотність. Якби треба було описати цю книгу одним словом, я вибрав би саме це. Можна лише позаздрити витримці головного героя, його винахідливості та самовладання. Хочу помітити, що в книзі Невілл перебуває у складнішому становищі, ніж у фільмі - він дійсно завжди один, наодинці зі своїми думками, і мало хто хотів би залишитися в такій компанії на довгий час. Собака та дівчина, що супроводжують його в екранізації добру половину сюжету, у книзі з'являються на кілька розділів. Автор дає герою надію, промінчик світла, а потім швидко та жорстоко забирає його.
Ну і кілька слів про фінал. У фільмі нам показали дві протилежні кінцівки. У книзі вона, звичайно ж, одна, і вона гірша за найгіршу кінцівку фільму. Автор не змилостивиться до останнього слова - Невілл приречений із самого початку, і мене це зачепило найбільше.
Євген Вишняков
