Все найпізнавальніше з цієї книги я висмоктав ще в передмові, коли Берн стверджує: "Встановлено, що немовлята, які протягом тривалого часу позбавлені фізичного контакту з людьми, незворотно деградують і врешті-решт гинуть від тієї чи іншої невиліковної хвороби." Звісно, шкода, що не можна перевірити це експериментально. Так що пестіть, гладьте своїх дітей доти, доки у двері не постукають люди у формі... У формі поліцейського, вчительки, пожежника, щоб допомогти вам із рольовими іграми.
Жарти убік – книга серйозна, рецензія має бути такою ж. Уявіть, що всередині вас живе троє людей, ви такий собі Біллі Мілліган на мінімалках. Для кращої ефективності можете заплющити очі, поринувши в чертоги розуму, і ось ліворуч від вас дитина, посередині ви самі, а справа теж ви, тільки старше, з зморшками, мішками під очима, сивиною або лисиною, що де-не-де пробивається, і, швидше за все , іпотекою. Приблизно так уявляв я, коли Берн описував, що всі ми ділимося на такі его-стани: «Батько», «Дорослий» і «Дитина». І більшість конфліктів у житті виникає під час перетину чи плутанини цих ролей. Іншими словами, якщо у конфлікті ви займаєте позицію "Батько", а ваш співрозмовник - позицію "Дитина", вам не дійти згоди. Необхідно або йому піднятися до батька, або спуститися до дитини.
Друга половина книги розкриває назву, описує ігри, у які ми граємо, як і чому ми це робимо. Звичайно, як на мене, Берн надто перебільшує і драматизує. Наприклад, якщо ваша благовірна кидає звинувачення: "Якби не ти, я була б щаслива, якби не ти, я досягла б успіху", - то вона затіяла гру під назвою "якби не ти", в якій позиціонує себе жертвою. І замість того, щоб її заспокоїти, після прочитання цієї книги можна сказати щось на кшталт американських фільмів - "Що за брудну гру ти ведеш... Джессіка?".
Чи це цікаво? Можливо, але, безумовно, блякне після усвідомлення того, що в тобі троє людей, і спроби зрозуміти, хто частіше біля керма. І до чого грати з іншими людьми, коли ця трійця нічим не гірша. Звичайно, Атлантиду Ерік не відкрив, але пояснив зрозумілим чином не зрозумілі речі, і на цьому спасибі.
Євген Вишняков
